Таке враження, що ми продалися москалям. Вони тримають свої війська а ми начебто купуємо дешевий газ. Сторони домовилися про наступне: Росія отримує в оренду базу в Севастополі ще на 25 років з можливістю продовження договору на п'ятирічні терміни. В обмін на це Україна отримує 30-відсоткову знижку на газ у тому випадку, якщо ціна тисячі кубометрів буде менше 300 доларів або знижку в 100 доларів за кожну тисячу кубів у випадку, якщо ціна буде вище 300 доларів. Ціна на газ буде встановлюватися за формулою, визначеною ще під час прем'єрства Юлії Тимошенко (вона залежить від світової ціни на топковий мазут).
Крім того, Росія зобов'язалася взяти діяльну участь в розвитку міської інфраструктури Севастополя і збільшити орендну плату за базування свого флоту. Україна, у свою чергу, погодилася купувати заздалегідь обумовлені обсяги газу і не сплачуватиме штрафи в разі його недобору.
Основна ж суть угод полягає в наступному: газ для України буде дешевим до тих пір, поки російський флот залишається в Севастополі. У разі відмови Києва продовжити оренду військово-морської бази ціна на газ неминуче злетить: ці речі, як висловився Дмитро Медведєв, "прямо і недвозначно в договорі з'єднані".
Зв'язок така: збільшення орендної плати за базування флоту - це і є та сама знижка на газ, що поставляється з Росії на Україну. Все просто: немає флоту - немає і знижки. Таким чином, створені умови, коли Україна буде кровно зацікавлена в збереженні бази - інакше її економіка, багато в чому заснована на використанні природного газу, понесе важкі втрати.
Більш того, українському керівництву буде майже неможливо вирватися з газо-дисконтні залежності. Початок розробки власного сланцевого газу або різке зниження енерговитратності української промисловості толку не дадуть: обсяги закуповуваного в Росії газу прописані на багато років вперед, а за недобір палива доведеться платити величезні штрафи.
Загалом, ці домовленості не просто прив'язують Україну до російського газу, а намертво прибивають її дев'ятидюймовий цвяхами. У разі ратифікації цих угод ніякої можливості відкрутитися від дешевого російського палива і Чорноморського флоту у Києва не буде ще довгі роки.
Ця обставина вже викликало бурю обурення серед опозиції. Колишній спікер парламенту Арсеній Яценюк заявив, що продовження терміну оренди Чорноморського флоту напряму суперечить конституції. Юлія Тимошенко звинуватила Віктора Януковича у розпродажі батьківщини і пообіцяла домогтися скасування укладених домовленостей у Верховній Раді. Для цього БЮТ навіть ініціював позачергове засідання парламенту і закликав усіх небайдужих українців виступити проти харківських угод.
Колишній керівник адміністрації президента Віктор Балога заявив, що Україна стала на шлях, в кінці якого - перехід Криму під суверенітет Росії. Депутат Ради від блоку НУНС Андрій Парубій передрік, що угоди - це початок кінця Януковича як президента. Лідер ультранаціоналістів Олег Тягнибок не пошкодував темних фарб для опису події: "Ті війни, які Москва вела з Україною з початку незалежності <...> закінчилися здачею національного суверенітету України". Країна, обіцяє Тягнибок, "отримає хаос, грабежі й війну".
Щодо війни лідер націоналістів, мабуть, погарячкував, але ось громадянські протести цілком можливі: дуже багато людей на Україні справді вважають підписані угоди невигідними для країни.
Однак, якщо розібратися, можливостей для маневру у Януковича і його команди не було. Українська скарбниця порожня, газовий контракт, укладений свого часу Юлією Тимошенко, висмоктував з країни останні соки: Україна платила чи не найвищу ціну за газ в Європі. Дебет і кредит в бюджеті ніяк не хотіли сходитися, а без бюджету МВФ не хотів давати гостро необхідних країні кредитів.
Загалом, так чи інакше з Росією треба було домовлятися. Ось Янукович і домовився - як зумів.
Ну а уряд України харківськими угодами досить. Віце-прем'єр Сергій Тігіпко навіть випромінює стриманий оптимізм: у нього нарешті з'явилася можливість якось звести бюджет і представити його Раді.
Від звинувачень у порушенні конституції країни вже відмахнувся МЗС: в конституції тимчасове перебування російської бази на території країни передбачене, але наскільки тимчасовим воно буде - не прописано. Тому, вирішили дипломати, ніяких проблем тут немає.
Загалом, Україна, отримавши деяке полегшення в економічному сенсі, помітно поступилася своїми геостратегічними інтересами, добровільно погодившись на повну газову залежність від Росії на довгі роки.
Втім, деякі вважають за краще називати це "стратегічним партнерством".