Ні Росія, ні Білорусь не мають політичної сили, яка б за своєю концепцією була б схожа на Партію Регіонів.
Гібрид режимів, створив оригінальну форму правління, усю "красу” якої відчувають на собі не лише політично заангажовані громадяни, а й фактично всі, хто стикався із міліцією (правоохоронними органами+), органами судової влади, провладними організаціями, місцевими державними адміністраціями та ін. інститутами влади. Усе в країні контролюється цим режимом й абсолютно немає шансу захистити свої інтереси, тим більше, якщо ти стоїш на заваді в когось із "господарів” чи їхніх пахолків.
Системою по демократії
Є кілька шокуючих безрезультатних прикладів боротьби простих смертних і главарів нового режиму.
Згадаймо історію з київською вчителькою, яка програла апеляційний суд, що розглядав справу по рейдерському захопленню її житла та землі. Інформація по цій справі пройшла у ЗМІ в першій половині лютого цього року. Ситуація заключалась в тому, що її будинок знаходиться на Печерській. На разі невідомо, хто хоче присвоїти будинок в елітному районі Києва, та факт залишається фактом: проти жінки порушена за побиття "рейдера”, який увірвався до її житла. Зрозуміло одне — рейдером являється точно не тітка з Жмеринки чи колега з Києва. Цікаво, що справу веде суддя Віктор Кицюк, котрий одночасно розглядає справу Євгена Щербаня та брав участь у справі Юрія Луценка. Думаю тепер коментарі зайві.
Ще цікавіший та красномовніший випадок з екс-депутатом Вікотором Лозінським. 25 березня Вищий спеціалізований суд у кримінальних та цивільних справах мало того, що зменшив аж на 4 роки термін ув'язнення, а й зняв з нього обвинувачення у вбивстві взагалі (в 2009 від дій екс-депутата трагічно загинув Валерій Олійник). Суд охарактеризував його вчинок як "хуліганство”. Тепер Лозінський, як виявилось, зможе отримати умовно-дострокове звільнення вже у 2017 році.
Якраз в цьому ж році відсидять свої сроки й хлопці-свободівці, що кидали сніжки у депутатів-регіоналів, бо юнакам, за тією ж статею "хуліганство” загрожує 4 роки позбавлення волі. Що там казати? Рівноправність...
Реакція цивілізованого світу та власних жителів країни на ці ексцеси, владу, судячи з усього, не обходить. Мало того, ця влада, навпаки, демонстративно влаштовує подібні експади, мовляв, робитимемо, що захочемо і як захочемо.
Нещодавно, суддя Європейського суду з прав людини Станіслав Шевчук повідомив пресі, що Україна досі не виконала 95% рішень, ухвалених щодо неї цим судом і, схоже, не збирається виконувати. Що це, як не демонстрація? Безумовно ця демонстрація була і є адресована Європі та українцям: захисту від нашого безпредєла немає і бути не може.
Ви згадайте штурмову атаку, ввечері 4 квітня, сотнею кремезних молодиків на "Ізоляцію” в Донецьку й зрив конференції, яка якраз тоді проходила там в рамках Днів Америки. Чи не для того окупували "шахтарську столицю”, щоб показати непроханим американцям, хто тут керує парадом? Пеньку зрозуміло, що без "добра” влади, нічого подібного відбутись просто не могло б! Для більшого ефекту чи то пак, понту, спортивні молодики ніби то виступали від імені організації «Спілка шахтарів-інвалідів та постраждалих на підприємствах Донецької області». От тобі й "проблєски” гібридного панування.
Декоративний парламент
Не зумівши набрати більшість депутатів на парламентських виборах, Партія Регіонів активно взялась згуртовувати навколо себе кружок "невизначених” депутатів, тушок, так би мовити.
Бачачи прогрес у цій справі, Чечетов сміливо заявив, що ще, як мінімум зо два десятки "незалежних” депутатів вони зможуть перекваліфікувати під себе.
І це заявив той Чечетов, який нещодавно виступив у ролі диригента під час антиконституційного голосування, коли 50 депутатів проголосували за 250. Це та людина, яка не так давно продав "Криворіжсталь” майже у 5 разів дешевше справжньої собівартості.
Маючи такий завзятий та "працьовитий” народ регіонали впевнено взяли курс на знищення парламентаризму. Ще пару місяців такого правління й можна буде за Радою закріплювати статус «декоративного парламенту».
В Україні склалась ситуація, коли демонстративне нехтування інтересів звичайних жителів перейшло будь-які дозволені межі, межі моральності та законості. В цьому плані команда Януковича переплюнула навіть Путіна, та що там Путіна, до президента України далеко і Брежнєву з Хрущовим.
Щось схоже відбувалось в останні роки правління Чаушеску, коли ненаситний апетит владної "сім'ї” безперервно зростав, а народні маси були на межі зубожіння.
Та, як видно хоча б із останнього законопроекту про оновлену схему державних закупівель, різкого зростання цін на імпорні ліки не уникнути. Та цей факт зовсім не обходить владу, адже вона переконана, що народ не зуміє збунтуватись. А якщо й прокотиться країною хвиля протестів, то на них одразу знайдеться управа — судова і силова.
Який сенс в наполегливій та послідовній делегалізації влади? Навіщо Янукович делегітимізує себе? Періодичні, регулярні, та навіть, постійні демонстративні порушення законів та Конституції, а також порушення зовнішньополітичних зобов’язань вивели "кримінальний” режим за межі правового поля та за межі довіри їхнього ж електорату. Варто нагадати, що навіть за офіційними даними на Донбасі того року проголосувало лише 40 % виборців, та й то, не за власним бажанням, а під тиском владних структур.
Що ж виходить? Якщо влада сьогодні дозволяє собі чхати на своїх виборців, то чи не означає це, що ніякі демократичні вибори Україні більше не світять.
В результаті, декоративний парламент, підконтрольні суд та прокуратура, правоохороні органи є ні чим іншим, як репресивними важелями гібридного режиму Януковича. І хтось ще сподівається, що з таким вантажем можна інтегрувати Україну до об’єднаної Європи… Дідька лисого!
Мимоволі виникає думка, - вони там "нагорі” хворі на голову, не інакше, якщо ще надіються, що Європа проковтне все це українське багно й буде мовчати.
Були звернення західних експертів, які вимагали, щоб Янукович, як гарант справедливості, втрутився в парламентські війни й помирив обидві частини. Можна подумати, що ці війни відбуваються не за вказівкою цього ж гаранта.
Хоча не всі західні експерти дотримуються такої думки й не всі вірять в непорочність нашого президента.
Є три варіанти, які хоч і поверхньо, та все ж можуть пояснити дії чинних влади:
1). Янукович і його влада є послушними маріонетками в руках московських кукловодів, що призведе до повної дискредитації режиму. Як наслідок – Україна приєднається до Митного союзу, ЄЕП тощо;
2). Ідіотичний підхід до владарювання, абсолютна непрофесійність – один аспект, маніпуляції з боку Росії – інший, при їх взаємодії і виникає гібридний кримінальний режим, не сумісний з раціональним розподілом влади;
3). Є домовленість нашого президента (або ж його близького радника) і президента Росії, що передбачає повну покору, відмовлення від Європи, а взамін – безмежна внутрішня свобода дій, гарантовані статки.
Курс на деградацію
При будь-яких обставинах регіонали та «сім’я» мають на меті увінчити своє панування та узаконити беззаконня (пробачте за тавтологію – авт..) своєї діяльності. Аби дійти до своєї цілі буде замало одних лише репресій, фактичного унеможливлення будь-яких дій опозиції – потрібно повна деінтелектуалізація країни: витіснити за її межі найбільш активне та проєвропейськи налаштоване населення.
«Робота» в цьому напрямку вже активно проводиться. Наша влада веде активну боротьбу з наукою в країні – її фінансування, вперше за роки незалежності, впало нижче за 0,3% ВВП. Це далеко не рівень Європи; З такими позакниками Україну можна сміливо порівнювати з Африкою, та й то не всією, а лише з окремими слаборозвиненими країнами цього континенту. Звідси й високий рівень еміграції.
В принципі, цілком логічно: уся «бунтівна» молодь виїде, емігрують «западенці», - от тобі й «покращення» й полегшення життя тих, хто нині нами править та керує. Адже статки «сім’ї» та провладних олігархів ґрунтуються на низькотехнологічних галузях промисловості та сільського господарства, а вітчизняна наука, освіта й медицина їм не потрібні.
Якби там не було, в будь-якому разі, навіть в разі крайньої дурості команди Януковича або ж у разі відвертого маніпулювання нею зі сторони «кремлівських чекістів» певні пільги Віктор Федорович та його команда впродовж якогось часу матимуть. Насамперед тому, що жителі нашої країни зі зрозумілих причин не готові братись за вила й йти на барикади, причому йти у прямому сенсі слова. Адже інших шляхів зміни гібридного режиму наразі немає.
Зрозуміло, що стратегічний провал біло-блакитних можливий і навіть неминучий, але він реальний тільки тоді, коли в Україні, в силу геополітичних, і в силу внутрішніх обставин, коли в Україні з’явиться опозиція, на тлі якої «Свобода» виглядатиме ліберально.
